Великобілозерська районна державна адміністрація
Великобілозерський район, Запорізька область

Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Запорізька область)

Переглядів: 227

Керуючись Указом Президента України від 14.12.2015 № 702/2015 “Про заходи у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи”, напередодні 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, враховуючи суспільно-політичну значимість посилення захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, комплексного розв’язання пов’язаних із нею проблем, у тому числі медичного і соціального характеру, з метою гідного вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відзначення у квітні 2016 року 30-ї річниці Чорнобильської трагедії, розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації від 13.01.2016 № 4 затверджений План заходів, пов’язаних із 30–ми роковинами Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік і затверджений склад оргкомітету з підготовки та проведення заходів до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи.

Планом заходів передбачено проведення зустрічей з учасниками ліквідації наслідків аварії, з потерпілими громадянами. В учбових закладах будуть проведені уроки пам’яті, конкурси дитячих малюнків, фотовиставки та книжкові експозиції, головам районних державних адміністрацій необхідно забезпечити розробку та затвердження територіальних планів заходів, пов’язаних із 30–ми роковинами Чорнобильської катастрофи, та рекомендовано міським головам міст обласного значення забезпечити виконання обласного Плану та надати сприяння в проведенні заходів чорнобильським громадським організаціям, вишукати можливості та допомогти у вирішенні найболючіших проблем сім’ям учасників ліквідації наслідків аварії, інвалідам, дитям-сиротам та інвалідам, вдовам загиблих та померлих шляхом надання матеріальної допомоги. На сьогодення, за інформацією районних управлінь соцзахисту, заплановано надати матеріальну допомогу за кошти місцевих бюджетів більше ніж на 200 тис. грн.

         В області станом на 01.04.2016 проживають понад 8162 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них:

- перша категорія - 933 особи, з них ліквідаторів - 769, постраждалих - 164, які мають інвалідність, пов’язану із впливом аварії на Чорнобильській АЕС;

- друга категорія - 3810 осіб, з них ліквідаторів - 2802, постраждалих - 1008;

- третя категорія - 1806 осіб, з них ліквідаторів - 643, постраждалих - 1163;

- 1315 потерпілих дітей;

- 297 дружини померлих громадян;

- 1 чоловік, який виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії за межами зони відчуження (без категорії, посвідчення серії Г).

У 2015 році на реалізацію програми соціального захисту постраждалих громадян було використано з державного бюджету більш ніж 17 млн. гривень і з обласного бюджету на безплатне придбання ліків та зубопротезування 1 млн. 211 тис. гривень.

В санаторно-курортних закладах пройшли лікування і оздоровлення 228 постраждалих громадян 1 категорії та ще 73 особи , віднесені до 1, 2, 3 категорій оздоровилися в  КУ «Санаторій медреабілітації «Глорія».

В 2016 році на фінансування програми соціального захисту чорнобильців у державному бюджеті передбачено понад 19 млн. грн. (19537500,00 грн.) та з обласного бюджету – 878,2 тис. грн. (878192,00 грн.) буде спрямовано на безкоштовне придбання ліків та зубопротезування.

Також, Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації доведений обсяг асигнувань в загальній сумі 999,8 тис. грн., що надасть можливості закупити 206 путівок для постраждалих громадян 1 категорії, які перебувають на обліку в районних управліннях соціального захисту населення на санаторно-курортне лікування та оздоровлення.

 

Передісторія Чорнобильська катастрофа, її причини та наслідки

 

У 1996 р. виповнилося 100 років від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища радіоактивності.

Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до атомного віку. Але ядерна енергія, яка виявилась, несла людству небезпечні біди.

Початок формування потужного науково-промислового атомного комплексу на території колишнього СРСР поклав створений у Москві (1946 рік) перший в Європі ядерний реактор. Було сформовано союзне атомне відомство – Мінатоменерго (раніше Середмаш) – всесильна, могутня і в достатній мірі одіозна організація.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

Щоб глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому атомної станції. Чорнобиль – місто Київської області України – розташований на річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших слов’янських міст.

Перші літописні відомості про Чорнобиль належать до 1193 року. У 1362 році він був загарбаний Литвою. Після Люблінської унії 1659 року підпав під владу Польщі. Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу (1648-1654) під керівництвом Богдана Хмельницького. Після другого поділу Польщі (1793 р.) Чорнобиль у складі Правобережної України возз’єднано з Росією.

У 1923 році утворюється Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі – 64 населені пункти.

На сході район омивається Київським водосховищем. Розташований у межах Польської низовини. Для поверхні району характерно чергування заплавних лучно-болотних типів місцевості та піщаних горбів та пасм.

На ім’я міста Чорнобиля (до ХІІ ст. Стрежев) була названа і атомна електростанція. все життя і діяльність Чорнобильської АЕС були пов’язані зі своїм ровесником – містом Прип’яттю.

Рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрофікації колишнього Радянського Союзу від 15 березня 1966 року пунктом будівництва Чорнобильського (Центрально-Української – такою була перша назва) АЕС було визначено село Копачі Чорнобильського району. А постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки від 2 лютого 1967 року Центрально-Українська АЕС була перейменована на Чорнобильську атомну станцію.

Рішенням Міненерго СРСР за № 13 від 2 березня 1971 року було прийнято обгрунтовання збільшення потужності ЧАЕС до 4 млн. кВт. год.

У травня 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків – Прип’яті.

У ході будівництва першого, другого, а потім третього і четвертого реакторів масштаби робіт збільшувались. Визріло рішення про розширення ЧАЕС і доведення її потужності до шісти, а в перспективі і до дев’яти атомних реакторів.

Спорудження ЧАЕС і м. Прип’яті було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.

1 серпня 1977 року о 20 год 10 хв була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був введений дію 2-й енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока ЧАЕС. 31 грудня 1983 року почав давати перші кіловати електроенергії 4-й енергоблок.

На 1 січня 1986 року потужність 4-х атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт і вийшла на проекті параметри. Треба мати на увазі, що 3-й і 4-й енергоблоки, що входять у другу чергу ЧАЕС, відносяться до 2-го покоління атомних електростанцій. Вони розміщувались не окремо один від одного, як 1-й і 2-й енергоблоки. а в одному приміщенні, які розділяються між собою тільки внутрішніми стінами.

Будівництво атомної електростанції і м. Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт, креслень.

У статті «Не приватна справа», яка була надрукована в газеті «Літературна Україна» 27 березня 1986 року, журналістка прип’ятської газети «Трибуна енергетика» Л.А. Ковалевська висвітила те, що потенційно заклало фундамент ще більш страшної аварії, ніж та, що мала статись через місяць. Автор статті зосередила вогонь критики на недоліках будівництва 5-го енергоблоку, навела факти безвідповідальності і халтури: в 1985 році постачальники недодали 2358 т металоконструкцій; 326 т суцільного покриття, з браком близько 220 т металоконструкцій.

Ще в 1983 році у процесі фізичного пуску 4-го реактору ЧАЕС виявилось, що СУЗ (стержні управління захистом) вносять позитивну реактивність і тільки через 5 сек. починають збуджувати негативну. Але ж аварійний захист реактора повинен з першої миті вносити лише негативну реактивність. Нажаль 4-й реактор не пройшов усіх необхідних випробувань.

Помилки проектантів, обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання. Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки, в т.ч. з вини проектних організацій – дві зупинки, заводів-постачальників – три зупинки, обслуговуючого персоналу – три.

На думку ряду вчених і спеціалістів, місце для будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так, московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В. Барковський вважає, що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип’ять. У церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що стався у Чорнобилі в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов’язані з рухом границі розлому.

 

Ядерна катастрофа

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія.

О 1 год 23 хв 40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився.

Розвитку обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих ділянках зруйнованого реактору, котрі були доступні для попадання зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500оС, загорівся графіт. Всього графітове завантаження складало 1800 т. Після вибуху водню в реакторі залишилося близько 800 т графіту.

Таким чином, створилась вкрай загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили.

За перші десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного реактора було викинуто радіації в декілька мільйонів разів більше, ніж під час найбільшої в історії атомної енергії аварії на американській АЕС «Трімай-Айленд» у 1979 р.

Завжди мудра природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність, послабила свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Рівні радіоактивного забруднення місцевості не завжди залежали від відстані до ЧАЕС. У Києві, наприклад, 30 квітня -2 травня 1986 року зареєстровані середні рівні радіації становили 1,4 мР/год. Ці рівні радіоактивного забруднення були приблизно в 100 разів вище фонових, тобто природних.

Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе. Вже в перші після аварії дні в пробах зелені, яєць були виявлені такі радіонукліди, як йод – 131, рутеній – 103, 106, барій-лантан – 140, цирконій-ніобій – 95, церій – 141, 144, цезій – 134, 137. До кінця червня 1996 року значимість йоду – 131 в питомій вазі радіоактивного забруднення території знизилась на стільки, що ведучими за внеском в сумарну дозу радіоактивності стали довгоживучі радіонукліди – цирконій, ніобій, рутеній, церій, цезій. Одним із найбільш небезпечних і поширених радіонуклідів є цезій – 137.

На забрудненій радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони:

- зона відчуження (рівень радіації по зовнішньому кордону 29 мР/год). Площа 982 км2. Вона охоплювала ЧАЕС, м. Прип’ять, 15 населених пунктів, 4627 дворів, 4 колгоспи, 9 промислових об’єктів, 11 навчальних закладів, раніше там проживало 62 852 людей;

- зона відселення (20-5 мР/год). Її площа – 3320 км2, на які розміщено 23 населених пункти, 9969 дворів, 5 колгоспів і господарств, 8 промислових об’єктів, 27 навчальних закладів. Тут проживало 33 562 людини;

- зона жорстокого контролю (5-3 мР/год). Площа 1500 км2, 86 населених пунктів, 29 754 дворів, 2 колгоспи, радгоспів, 16 промислових об’єктів, 44 навчальних закладів. Тут проживало 46 200 людей.

 

Подвиг у Чорнобилі

В таких, надекстремальних умовах вступали в боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Ні один механізм, ні найбільш досконалий робот не в змозі діяти тут – «вони зходять з глузду». І ось ідуть добровольці… Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг.»

В ту суботню ніч 26 квітня першим вступив у битву з атомним вогнем склад караулу воєнізованої пожежної частини № 2, який здійснював охорону ЧАЕС. Почалось найбільш героїчне в історії пожежної охорони світу бойове розгортання і протистояння людей атомній стихії. З перших хвилин після вибуху на четвертому реакторі та локалізації аварії разом з пожежними мужньо боролись працівники ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, вони не залишили робочі місця. Ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.

Ряд учасників ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям Людський організм не був спроможний витримати такого потужного радіаційного удару, який він прийняв на себе в перші хвилини і години боротьби. Про це свідчать останні драматичні дні і години їх життя. «Я була у чоловіка за день до смерті (мова йде про працівника ЧАЕС О. Акімова, який лікувався в московській лікарні), - розповідала його дружина. – Він вже не міг говорити. Але в очах був біль. Я знала. він думав про ту кляту ніч, програвав у собі знову і знову… Він отримав дозу 1500 рентген, а можливо і більше, і був приречений. Він все більше чорнів і вдень смерті лежав чорний, як негр. Він весь обвуглився, помер з відкритими очима…».

Драматизм чорнобильської катастрофи не піддається ніякому виміру. Ядерному удару зазнавалися все нові території, небезпека радіоактивного ураження загрожувала масам людей. всьому живому.

Особливу велич подвигу, який здійснили пожежні і працівники ЧАЕС 26 квітня 1986 року, надають дві обставини:

Перша – пожежні і енергетики своїми діями відвернули страшну загрозу від мільйонів людей. Страшно уявити. які наслідки могли бути. якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найбільш відповідальну роботу на нашій планеті. За значимістю ці дії невеликої за кількістю мужніх людей не мають собі рівних у людській історії.

Друга – співробітники пожежної охорони і працівники АЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі.

Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. В район горя вдень і вночі прибували робітники, інженери, вчені, спеціалісти різних галузей народного господарства, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури, воїни армії.

 

Ліквідація наслідків аварії

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, головою якої було призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Євдокимовича Щербина. Для координації робіт були також створені республіканські комісії в Білоруській, Українській РСР і в РРФСР, різні відомчі комісії і штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати «ліквідаторами». Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 198687 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік.

У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором.

Потім почалися роботи по очищенню території і похованню зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг» (об'єкт «Укриття»). Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в листопаді 1986 року.

 

Забруднення навколишнього середовища

В результаті аварії з сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн га земель, довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів.

Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилося 180—190 тонн ядерного палива (діоксиду урану). За оцінками, які в даний час вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище було викинуто від 5 до 30 % від цієї кількості. Деякі дослідники ставлять під сумнів ці дані, посилаючись на наявні фотографії і спостереження очевидців, які показують, що реактор практично порожній. Слід, проте, враховувати, що об'єм 180 тонн діоксиду урану складає лише незначну частину від об'єму реактора. Реактор в основному був заповнений графітом; вважається, що він згорів в перші дні після аварії. Крім того, частина вмісту реактора розплавилася і перемістилася через розломи внизу корпусу реактора за його межі.

Окрім палива, в активній зоні у момент аварії містилися продукти ділення і трансуранові елементи — різні радіоактивні ізотопи, що накопичилися під час роботи реактора. Саме вони становлять найбільшу радіаційну небезпеку. Велика їх частина залишилася усередині реактора, але найбільш леткі речовини були викинуті назовні, у тому числі:

  • всі інертні гази, що містилися в реакторі;
  • приблизно 55 % йоду у вигляді суміші пари і твердих часток, а також у складі органічних сполук;
  • цезій і телур у вигляді аерозолів.

Сумарна активність речовин, викинутих в навколишнє середовище, склала, по різних оцінках, до 14*1018Бк (14 ЕБк), у тому числі[24]:

  • 1,8 ЕБк йоду-131
  • 0,085 ЕБк цезію-137
  • 0,01 ЕБк стронцію-90
  • 0,003 ЕБк ізотопів плутонію;
  • частка інертних газів близько половини від сумарної активності.

Забрудненню піддалося більше 200 000 км2, приблизно 70 % — на території Білорусі, Росії і України. Радіоактивні речовини поширювалися у вигляді аерозолів, які поступово осідали на поверхню землі.

Інертні гази розсіялися в атмосфері і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів. Забруднення було дуже нерівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов дощ. Велика частина стронцію і плутонію випала в межах 100 кілометрів від станції, оскільки вони містилися в основному в більших частках. Йод і цезій поширилися на ширшу територію.

З точки зору дії на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів) і телур. В даний час (і в найближчі десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби. Зараженню також піддаються комахи і тварини, які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.

У містах основна частина небезпечних речовин накопичувалася на рівних ділянках поверхні: на лугах, дорогах, дахах. Під впливом вітру і дощів, а також в результаті діяльності людей, ступінь забруднення сильно знизився і зараз рівні радіації в більшості місць повернулися до фонових значень. У сільськогосподарських районах в перші місяці радіоактивні речовини осідали на листі рослин і на траві, тому зараженню піддавалися травоїдні тварини. Потім радіонукліди разом з дощем або опалим листям потрапили в ґрунт, і зараз вони потрапляють в сільськогосподарські рослини, в основному, через коріння. Рівні забруднення в сільськогосподарських районах значно знизилися, проте в деяких регіонах кількість цезію в молоці, ще може перевищувати допустимі значення. Це відноситься, наприклад, до Гомельської і Могильовської областей в Білорусі, Брянській області в Росії, Житомирській і Рівненській області в Україні.

Значному забрудненню піддалися ліси. Через те, що в лісовій екосистемі цезій постійно циркулює, а не виводиться з неї, рівні забруднення лісових продуктів, таких як гриби, ягоди і дичина, залишаються небезпечними. Рівень забруднення річок і більшості озер в даний час низький. Проте в деяких озерах, в яких немає стоку, концентрація цезію у воді і рибі ще протягом десятиліть може становити небезпеку.

Забруднення не обмежилося 30-кілометровою зоною. Було відмічено підвищений вміст цезію-137 в лишайнику і м'ясі оленів в арктичних областях Росії, Норвегії, Фінляндії і Швеції.

У 1988 році на території, що піддалася забрудненню, був створений радіаційно-екологічний заповідник[. Спостереження показали, що кількість мутацій в рослин і тварин хоча і виросла, але не набагато, і природа успішно справляється з їх наслідками. З іншого боку, зняття антропогенної дії позитивно позначилося на екосистемі заповідника і вплив цього чинника значно перевищив негативні наслідки радіації.

В результаті природа почала відновлюватися швидкими темпами, виросли популяції тварин, збільшилося різноманіття видів рослинності.

 

 

 

 

16 березня 2016 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему “30 років після Чорнобиля: уроки та перспективи”.

У парламентських слуханнях взяли участь народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових, громадських та міжнародних організацій.

Співдоповідачем на парламентських слуханнях було визначено заступника Міністра соціальної політики – керівника апарату Іванкевича Віктора Вікторовича, який доповів про стан соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

(Тези доповіді)

 

Чорнобильська катастрофа стосується долі мільйонів людей. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС постраждало близько 5 млн. громадян, радіоактивно забрудненими стали майже 5 тис. населених пунктів, у тому числі більше 2,2 млн осіб та більше 2 тис населених пунктів – в Україні.

• Практично відразу після аварії на Чорнобильській  АЕС на загальнодержавному рівні було вжито широкомасштабних заходів для забезпечення ліквідації її наслідків. З наслідками Чорнобильської катастрофи Україні доводиться жити вже три десятиліття.    

• Соціальний захист постраждалого населення здійснюється за трьома основними напрямами – соціальним, медичним і протирадіаційним.

• Сьогодні в Україні досить непроста економічна ситуація. І головне завдання Мінсоцполітики у цих обставинах – забезпечувати ефективний захист найуразливішим категоріям громадян, які найбільше потребують допомоги.

Всебічної уваги і захисту держави потребують на сьогодні 1,9 млн осіб, які віднесені до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них понад 108 тис інвалідів та понад 418 тис потерпілих дітей.

• На початок року в органах соціального захисту населення перебуває на обліку:

- понад 210 тис учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто 11% від загальної чисельності;

- понад 1 млн 751 тис осіб, віднесених до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

• На жаль, багато із цих людей пішли у кращій світ. За останні 3 роки чисельність постраждалих громадян скоротилася на 170 тис 353 особи, із них ліквідаторів - на 33 тис 209 осіб.

Отже, ми сьогодні говоримо про проблему, яка стосується 1,9 млн осіб, або 4,4 % населення України. Це майже населення таких країн як Латвія чи Словенія.

• Сьогодні у цій сфері досить багато гострих питань, які накопичувалися роками. Для того, щоб домогтися прогресу в їх вирішенні, необхідно максимально реалістично дивитися на ситуацію.

• Так, на реалізацію у повному обсязі положень Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” потрібно понад 80 млрд грн., що рівноцінно 17,1% доходів зведеного бюджету Держави на 2015 рік.

Однак і по інших соціальних програмах теж необхідно збільшувати видатки, адже там є свої проблеми.

• У 2015 році загальний обсяг витрат на сплату „чорнобильських” пенсій з Пенсійного фонду для отримувачів різних категорій складав

6 млрд 895 млн гривень. У 2016 році планується загальний обсяг цих витрат у сумі 7 млрд 276 млн грн., що на 5,2% більше, ніж у минулому році. Але ми відчуваємо, що цього замало. Тому з ініціативи громадських чорнобильських організацій підготовлено та внесено на розгляд Уряду відповідний законопроект щодо збільшення мінімальних пенсійних виплат за категоріями постраждалих.

• У порядку державного нагляду врегульовано питання призначення пенсій вдовам у зв’язку з втратою годувальника. Призначення таких пенсій тепер здійснюється за матеріалами пенсійної справи померлого інваліда-ліквідатора, на підставі яких йому провадилась пенсійна виплата, без надання вдовами додаткових довідок.

• Законом України „Про Державний бюджет України на 2015 рік” Мінсоцполітики було передбачено видатки на соціальний захист постраждалих громадян, у загальному обсязі  2,1  млрд гривень. У 2016 році Мінсоцполітики передбачено видатки на цей напрямок у обсязі

1,9  млрд гривень.

• З 1 серпня 2015 року підвищено розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для постраждалих громадян, віднесених до категорій 1 і 2 у середньому на 25%. Слід зазначити, що розміри цієї виплати не переглядалися з 2010 року. Після підвищення розміри становлять у середньому по Україні 406 грн і 203 грн відповідно.

• У минулому році функції із забезпечення безоплатним харчуванням дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, передано від Мінсоцполітики до обласних структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. У 2016 році з метою реалізації завдань, передбачених реформою місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні,  цю функцію передано на місцевий рівень.

• З метою децентралізації та, зважаючи на численні звернення обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, закупівля послуг санаторно-курортного лікування у 2015 році здійснювалась місцевими органами.

В свою чергу, Мінсоцполітики довело обсяг асигнувань для кожного регіону окремо, який дозволяв охопити оздоровленням 100% потреби постраждалих осіб по всій Україні, які перебували на відповідному обліку. Обласними державними адміністраціями було закуплено 22 тис 556 путівок (90% від потреби) для постраждалих громадян на суму понад 92,7 млн гривень, у тому числі 93% від потреби для дітей, яким установлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою та оздоровлено 20 тис 187 осіб.

Запроваджені зміни щодо закупівлі послуг санаторно-курортного лікування на місцевому рівні дали змогу забезпечити зазначену категорію громадян путівками у обраний ними санаторно-курортний заклад, шляхом укладання договорів із цими закладами. Враховуючи такі дії ефективність використання коштів збільшилася на 13%.

Пріоритетами, над якими працює Мінсоцполітики є:

•    Збільшення видатків на пенсійне забезпечення інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дітей-інвалідів, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження та відселених із забруднених територій, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

•    Відновлення фінансування бюджетної програми „Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

•    Підвищення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим  громадянам.

•    Розроблення нового порядку видачі посвідчень чорнобильцям.

•    Недопущення зменшення охоплених санаторно-курортним лікуванням чорнобильців.

•    Для Міністерства соціальної політики України забезпечення соціального захисту чорнобильців та соціальної справедливості у цьому питанні є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Напередодні 30-х роковин Чорнобильської трагедії Міністр щиросердно подякував героям Чорнобиля, які ціною власного життя та здоров’я захистили нашу державу від атомної загрози.

« повернутися до списку новин